Cпецпроекти

Кинула все і відкрила власну івентагенцію: Антоніна Пашніна про те, як втілити мрію в життя

Разом проти коронавірусу: збираємо 1 000 000 грн на захисні костюми для лікарів. Твій внесок важливий!

Сучасний світ постійно кидає нам виклики. Останнім часом їх стає все більше – як для людства загалом, так і для кожного окремо. Старі зрозумілі схеми вже не завжди спрацьовують, робота «…надцять років на одному місці» перестала бути чимось обов’язковим. Навпаки, у світі можливостей кожен має шанс знайти себе і створити щось унікальне.

Як піти зі стабільної роботи, яку любиш, і відкрити власну справу в непрості часи, ми розпитали співвласницю івентагенції BEZ CLICHE Антоніну Пашніну. Раніше Антоніна працювала начальницею івентвідділу та піарницею студії «Мамахохотала».

 

Хочеться забігти наперед і розпитати, як усе почалося. Навряд чи ти з дитинства мріяла бути івентменеджером? Тоді ще й слова такого не було.

Так, не було ні слова, ні таких думок. Але я яскраво пам’ятаю, як сиділа в колясці мотоцикла, що його мій дідусь пригнав з Німеччини після війни, і мріяла, що в мене буде власний музичний гурт! Це мав бути гьорлз-бенд, з яким би ми подорожували по світу і були б дуже популярними. Я, до речі, не тільки мріяла, а й прямувала до своєї мрії: влаштовувала у дворі концерти, наряджала своїх подружок у бабусині сукні (не знаю, як бабуся це мені дозволяла!). Ми виступали, глядачі сиділи на колоді, а з листочків каштану ми робили квитки…

І як все розвивалося?

Бізнесу не вийшло. Але я і в музичну школу ходила, і на танці – і загалом з такими напрямками хотіла пов’язати життя. Коли вступала до вишу, довелося трохи «отямитися». З родиною вирішили, що піду в «торговельний» – КНТЕУ, він був ще й недалеко від дому. Мені було не складно вступати, адже я добре навчалася, мала срібну медаль. Ще подавала документи в КПІ та про всяк випадок у «харчовий». У КНТЕУ мене прийняли на «митну справу». Я розуміла, що професія класна, що багато хто «мутиться» на цьому, але вся ця експертиза товарів, схеми – ну не моє. І тут всесвіт підкинув варіант – в останній день, коли вже треба було приносити оригінали документів, мені зателефонували і сказали, що я пройшла також і на «рекламний бізнес». Я тихенько поклала документи в теку цієї спеціальности, вступила на бюджет і повідомила рідним постфактум.

І це все одно не дуже в’яжеться з організацією свят…

Так сталося, що в нас був дуже творчий факультет – ФЕМП! Ми багато чого влаштовували, організовували, і саме відтоді в мене виникло бажання не бути головною дійовою особою на сцені, а займатися організацією. Вчилася цьому спочатку сама. Хоча досі вважаю, що в театральних режисерів більше знань – їм дають розуміння, як малювати схеми, локації, розробляти плани.

 

А як ти потрапила в студію «Мамахохотала»?

Це кумедна історія! Коля я навчалася в школі, однокласники грали у КВК і потрапили в «Збірну КПІ» (із цього починалася «Мамахохотала»). І мені тоді дуже імпонував як особистість Рома Грищук – здавалося, що він дуже багато всього встигає! Хотілося познайомитися з «Ромою і ко» ближче, і такий шанс випав – разом з однокласниками ми їздили по Україні з виступами, я була у них «звукачем», так і познайомилася з «Мамахохотала», хоча вони ще так не називалися.

Далі, коли все тільки починалося, і в МХ ще не було зрозуміло, хто чим має займатися, мене «прийняли на роботу». Був епізод, коли Грищук чомусь проводжав нас усіх на потяг, я заходила до вагона, а він сказав: «Будеш у нас бухгалтером». Я дуже здивувалася, бо і досі не дуже тямлю у бухгалтерії, але так почалася моя робота в студії, але бухгалтерією я так і не займалася – спочатку допомагала з локаціями, реквізитом і організацією зйомок шоу для каналу НЛО TV. А потім стала піарницею – перекваліфікувалася, бо хтось мав це робити і загалом я це вчила в універі.

 

І як прийшов у твоє життя «івент»?

Коли я випускалася з університету, хлопців-акторів почали запрошувати вести весілля, і керівництво студії вирішило започаткувати новий напрямок – організація івентів. Відділ очолювала Оля Землянська, з якою ми домовилися, що після мого випуску (а я організовувала це свято) я їй допомагатиму. Так я стала штатним працівником, поєднуючи це з обов’язками піарника. Після загибелі Олі, яку я дуже важко переживала і переживаю досі, ми з ведучим і івентером Ванею Зайцем залишилися самі по собі. Довелося переймати всю відповідальність і обов’язки на себе, створювати відділ. Далі ми взяли на роботу ще Катю Думанову і Олю Ярошенко. І робили івенти від студії «Мамахохотала».

 

Виходить довгий і тернистий шлях. Збоку здається, що з такої роботи не йдуть. Чому ти вирішила піти у вільне плавання?

Не можу сказати, що я щось різко вирішила. За 6 років у «Мамахохотала» мені часто приходила ідея піти – тому що мене десь не почули, тому що хотіла зробити інакше, але не могла, бо є правила, або взагалі тому що я дівчинка і мені просто набридло…

Жодних проблем чи якоїсь головної причини не було – просто настав час розвиватися та йти далі. Це було наше спільне рішення, адже на той час керівництво вирішило зосередитися на інших напрямках, а я виношувала ідею власного дітища. Сварок, інтриг, скандалів і розслідувань точно шукати не варто!

 

Які були найбільші страхи у звільненні з роботи?

Передусім лякало, що я ображу тих, з ким була поруч майже шість років, у нас були чудові дружні стосунки. Звісно, було страшно подумати, скільки ж потрібно грошей, щоб запуститися, і де їх узяти.

Потім, коли ти починаєш у всьому розбиратися, то приходить усвідомлення, що ти взагалі поняття зеленого не маєш, як усе робити.

Із першим страхом вийшло легко – наше «розставання» було полюбовним, без образ. Нам навіть дозволили використовувати наші попередні проєкти для портфоліо, базу клієнтів і корпоративну пошту, за що я хлопцям дуже вдячна! 

 

А як ти почувалася, коли ось останній робочий день був, ти прокидаєшся і не треба йти на роботу, до якої ти звикла?

Не буду казати, що все було класно і легко. Мені було страшно! Від невідомости, від того, що я дуже амбітна і не можу навіть трошки просто сидіти та ловити дзен, прибирати і доглядати за кицькою. Мені постійно треба кудись бігти, виявляти активність. А куди бігти і як бути активною – не зрозуміло. Крім того, я з першого курсу працюю, заробляю і сама себе забезпечую. А тепер що? Як? Зарплатні більше не буде. І ще було страшно за мою компаньйонку, з якою ми разом вирішили відкривати власний бізнес – Катю Думанову. Ми ж обидві вкладалися фінансово, і я відчувала відповідальність не тільки за себе.

Антоніна Пашніна та Катерина Думанова

Розкажи покроково: як створити свій бізнес? Стартовий капітал, реєстрація?

Якщо ви плануєте працювати чесно і платити податки (а не за «нал» – фу такими бути), то не дуже просто. Потрібно зареєструвати ФОП або ТОВ (якщо простими словами, то ТОВ – для достатньо великих компаній). У мене вже був оформлений ФОП, але я не до кінця розуміла, як ним користуватися – як платити податки, як підписувати документи (у «Мамахохотала» був бекап-офіс із юристів і бухгалтерів, спільний для всіх відділів). Тому основним завданням на початку у нас було знайти бухгалтера і юриста, які допоможуть розібратися. Нібито вийшло, але це левова частина роботи!

 

Зареєстрували, розібралися, що робити далі? Шукати офіс?

Можна обійтися і без цього – працювати віддалено і проводити зустрічі в коворкінгах/кафе, а в теперішній ситуацій – через відеозв’язок. Спочатку ми взагалі працювали в барі нашого знайомого, але там було трохи важко – все ж таки бар не пристосований для офісної роботи. Тому за допомогою друзів – кейтерингової компанії «Щастя є» – ми собі створили мініофіс: маємо два столи, але своїх. Далі, звісно, залежить, з якого етапу ви починаєте. У нас уже була клієнтська база, якщо її нема – потрібно напрацьовувати. До речі, в нас не було техніки і можливости одразу її придбати – ми тільки недавно виплатити кошти за ноутбуки, які викупили в «Мамахохотала». 

 

Знаю, найбільше переживань викликає розуміння, що на старті потрібно багато грошей…

Це залежить від вимог і від того, чи є друзі і знайомі, які готові допомогти. На що витрачали гроші ми? Розробляли логотип, платили за офіс, за оформлення юристу і бухгалтеру. Найбільше переживали за сайт, адже в МХ він був дуже дорогим. Я розуміла: якщо ми робитимемо такий же – мені доведеться продати нирку. Тут дуже допомогла порада друзів – наших декораторів «LiliWonder» – я дізналася, що є платформа, на якій сайт можна зробити самостійно і за дуже адекватні гроші. Треба розуміти, що в нашій галузі продає не сайт, а сарафанне радіо, та все ж сайт – це візитівка, обличчя компанії. Це гарантія, що ми не аферисти, а майданчик, на який можна налаштувати таргетинг. До речі, сайт, який ми зробили десь у червні 2019-го, зараз перероблюємо, бо вже хочеться кращого.

 

Ви почали, а що було далі? Одразу посипалося багато замовлень?

Якось так вийшло, що коли ми почали свою справу, компанії стали робити значно менше івентів. Не знаю, із чим це було пов’язано – політика, астрологія, зараз ще здоров’я. На момент старту з нами фактично залишився лише один клієнт.

Не було відчаю через те, що так багато зроблено, і тільки один клієнт?

Звісно, був. Коли ми зробили сайт, одразу почало приходити багато заявок. Але потім ми зрозуміли, що це були якісь перевірки, і замовлень особливо немає. Хотілося опустити руки, але цього просто не можна було робити. І ми продовжили, знайшли клієнтів, які нас «підживили». 

 

Наскільки ви захищені як малий бізнес?

Мені здається, в івентгалузі усі не дуже захищені. Наприклад, коли до нас звертаються із запитом, ми розробляємо і прописуємо ідеї, шукаємо локації, прораховуємо кошторис. А потім усі наші ідеї реалізовують, але з нами не співпрацюють. По суті, це «кидалово» і крадіжка, адже нашу інтелектуальну працю просто безкоштовно використовують. На жаль, ми поки що не знаємо, як захиститися авторським правом, як і багато хто з наших колег. Хоч із ким ми говорили, відповідь одна: ефективного механізму не існує. І не варто забувати про всілякі тендери, в яких прозорість перевірити неможливо. Тут як маленькі, так і великі компанії можуть постраждати. Ми розчаровані в тендерах і намагаємося їх уникати, наскільки це можливо. Беремо участь, тільки якщо це реально нам цікаво.

 

Яка основна проблема виникла перед вами?

Не скажу, що це проблема, але трохи образливо, що те, що ми «новенькі» грає проти нас. Ми знаємо, що можемо і зробимо класно, але про нас ще мало хто знає на ринку. Доводиться вмикати турборежим, працювати ще наполегливіше і постійно навчатися.

 

Не пошкодувала, що відкрила власний бізнес? 

Ще жодного разу! Тільки коли це «твоє» і ти за все відповідаєш сам – починаєш розбиратися в бухгалтерії, документах, SMM і всьому на світі. А для власника і керівника це дуже важливо, щоб потім розуміти, чому щось не працює і як це скерувати в правильному напрямку.

Як ви працюєте зараз, в умовах карантину?

Це, звісно, стрес і шок. Особливо для індустрії заходів, свят і розваг. Але ми прийняли рішення не панікувати. Усю поточну роботу ведемо онлайн, приймаємо замовлення на майбутнє. І використовуємо цей час для самоосвіти і розвитку. Активно готуємо свій івент для наречених на квітень–червень, сподіваємося, що до того часу все владнається. Якщо ні – будемо переводити івент в онлайн.

 

Яким уявляєш свій ідеальний момент у майбутньому – коли досягла всього, про що зараз мріється?

Якщо рахувати матеріальне, то я хочу, щоб ми були знаними і успішними в індустрії, мали  гідний дохід. Щодо особистих матеріальних здобутків – я маю купити машину і розуміти, що в мене достатньо грошей, щоб у будь-який момент поїхати відпочивати або купити собі речі і почуватися комфортно.

Але в мене значно яскравіша нематеріальна візуалізація.

Уявляю успіх так: у нас є просторий красивий офіс з фіолетовим ворсистим килимом.
Там буде прийомна, диван. Ось коли буде так – я досягла успіху. Не хочу, щоб ми перетворювалися на корпорацію, максимум – 5 осіб штату, щоб у нас була фемілі-тім. Коли більше – це відчуття сімейности і єднання губиться. Тож має бути тепло і комфортно з невеликою оновою, все інше можна «добити» на аутсорсі.

 

І наостанок поради тим, хто хоче відкрити власну справу, але не наважується.

Тут банально, але перше – не боятися. Якщо вирішили – робіть. Повірте, вам не потрібні мільйони для початку: можна створювати власний бізнес, не маючи космічних сум. Але якщо сумніваєтеся – краще не починати. 

Друге – не хапатися за все на світі, втрачаючи себе. Все одно потрібно себе цінувати і не занижувати планку. І не соромитися запитувати у професіоналів. Що більше комунікації – то більше користи для вашого бізнесу. Говоріть з усіма про те, що вас цікавить, – іноді ті, хто, здавалося б, жодним чином не пов’язаний зі справою, можуть підказати чи надихнути. І знайдіть людину, яка постійно казатиме, що у вас все вийде. 

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: